Від мого вчителя Андре Ламі.

Розповідь. В стародавні часи, коли земля була молодою, а слова ще не були окуті тяжкими ланцюгами, люди знали, що слово – це не річ. Мудреці того часу говорили: «Як не курять трубку з слова “трубка”, так і не пізнати нам суть речей через людські слова». Слова, подібно до темного туману, приховують істину, ховаючи від нас живе, що сховане в глибинах речей. Так і в наших діяннях, не слова ми шукаємо, а суть, що за ними таїться.

Але були люди, які завжди говорили, та все про своє – плели безкінечні розповіді, але не могли доторкнутися до живого. Слово – це як знак на дереві, не саме дерево, а лише образ його. І як ми йдемо крізь ліс, за знаком свій шлях свертаємо, так і до живого через слова пробиваємося, в глиб до істини доходячи.

А там, де тиша і спокій, де стукає серце землі, кажуть, має бути кабінет лікаря. У ньому не так, як у світі буденному, не як у метушні людській. Тут все інакше відбувається – немає поспіху, немає суєти. Тут слова не панують, а лише дихає теперішнє, як річка під льодом, що весною розкривається.

І в казках давніх, у притчах старовинних, мудрі говорили: шукати треба не те, що видно, а те, що приховане. Як у розповіді про трьох поросят, де немає матері, але її присутність відчувається в кожному їхньому вчинку.

Людська мова подібна до старої платівки, що крутиться на одному місці. Чути звук, та не несе він сенсу. Людина говорить, але в її словах немає життя, немає в них руху, лише пусте лунання.

Але в нашій справі, як у давньому мистецтві видобутку золота, ми не слова шукаємо. Ми, подібно до старателів, сидимо біля річки життя, терпляче промиваючи пісок часу, щоб знайти золоту крупицю – іскру живого змісту, що схована за кожним словом. І за цією крупицею ми йдемо, долаючи довгий і тяжкий шлях, адже золото життя не на поверхні лежить, а глибоко заховане, під багатьма шарами мови і звичок.

Так говорив мудрець, старець сивий, що сидів біля вогню, тихо погладжуючи свою довгу бороду, і всі, хто слухали його, в мовчанні кивали, адже знали: його слова, як золото, сяють істиною.